За різними оцінками, тіньова економіка в структурі національної економіки України займає від 30 до 50%. Точно визначити розмір тіньового сектору досить складно, оскільки його основні керманичи працюють над тим, щоб не привертати увагу органів влади та податківців, а іноді і наших іноземних партнерів. В цій статті я викладу свою особисту експертну точку зору на проблему, яку не обов’язково поділятимуть мої друзі та колеги.

 

Принципи функціонування тіньового сектору

Один з основних мотивів, який штовхає підприємців у тінь, – фіскальна складова. Як правило, саме податки та податкове адміністрування у 95% випадків спонукає підприємців працювати неофіційно. Для того, щоб максимізувати свої прибутки, бізнес, як правило, намагається охопити всю вертикаль виробництва: від видобутку сировини до поставок готової продукції кінцевому споживачу. Якщо виробничий цикл замкнутий на базі однієї юридичної особи, то фіскальним органам досить тяжко визначити обсяги тіньового виробництва, особливо якщо продукція постачається за кордон.

Використання податкових ям та систематична безвідповідальність «підприємців-власників», банків та тих, хто уникає сплати податків, призводить до того, що замість держави податки в Україні отримують приватні особи у формі доходів за рахунок забезпечення «послуг» по ухиленню від сплати податків. Підвищення рівня відповідальності всієї вертикалі контрагентів, пов’язаних з ухиленням від оподаткування, могло б призвести до зменшення ухилення від оподаткування. Втім, відповідній проблемі вже багато років і вона відноситься до фіскальної складової.

Тіньовий сектор в будь-якій країні не може функціонувати без грошового забезпечення. Як правило, тіньову економіку обслуговує кілька форм грошових девізів:

-          Готівка в національній валюті;

-          Готівка в іноземній валюті;

-          Безготівкова валюта в іноземних банках

-          Криптовалюти і т.д.

В Україні так сталось, що тіньовий сектор для проведення своїх операція найчастіше використовує готівку, як в національній, так і в іноземній валютах.

 

Стан готівкового обігу

Не дивлячись на те, що в Україні зараз полюбляють критикувати результативність реформ, хочу відмітити, що в плані скорочення частки готівки (М0) у грошовому обігу Україна здобула певних результатів. З 2014 року грошовий агрегат М0 зріс з 282,673 млрд грн до 349,283 млрд грн у травні 2019 року, або на 23,76%. А от співвідношення М0 до М1 за той самий час знизилось з 65% до 53,35%, тобто більше ніж на 10,0 п.п. Відповідний результат, на мою думку, був досягнутий в основному за рахунок суттєвого розвитку технологій безготівкових платежів в Україні.

Безконтактні платежі через смартфони та зручність у користуванні смартфонами та картками призвели до того, що навіть люди похилого віку все частіше використовують безготівкові розрахунки для сплати комунальних послуг або послуг у супермаркетах. Крім того, численні заробітчани, повертаючись з країн ЄС до України, усвідомлюють всю зручність користування картками та екстраполюють свій досвід на практику розрахунків в Україні. В свою чергу, банки вкладають значні суми у безготівкові розрахунки і технології їх убезпечення від шахраїв, а НБУ все більше стимулює розрахунки у безготівковій формі.

 

Порівняння із закордоном

Втім, якщо нам порівнювати українські результати з результатами країн-сусідів саме у розрізі співвідношення М0 та М1, то можна сказати, що нам ще є до чого прагнути. Так, станом на травень 2019 р. було виявлено, що найближчий результат співвідношення агрегатів М0 до М1 на рівні 56,1% був зафіксований у Молдови, та на рівні 41,41% – у Грузії. Інші країни регіону мали взагалі відповідне співвідношення на рівні менше 40%. Та ж Польща, на досвід якої так часто звертає увагу Україна, мала співвідношення М0 до М1 на рівні 26,52%. Найменше співвідношення серед країн Східної Європи було зафіксовано у Чехії – 14,32%. Довідково з кран «Старої Європи» я навів Швецію, яка подає статистику по М0, в неї таке співвідношення було зафіксоване на рівні всього 2,0%.

Таблиця

Данні про співвідношення М0 та М1 станом на травень 2019 р. 

 

Тобто в перспективі Україні є куди зменшувати частку готівки. Звісно, успіх цієї реформи залежить не від монетарної, а більше від фіскальної складової. Втім, я думаю, що можливими є кроки, які будуть прискорювати тенденцію до зменшення готівки у обігу. Насамперед, одним з факторів, який може зупинити популярність готівкових розрахунків в Україні, – є ціна цієї готівки. Банки продають і купують готівку за безготівку. І якщо готівкова гривня буде коштувати клієнту не 0,5-1%, а 1,5-2%, то більшість учасників ринку будуть намагатись проводити операції у безготівковій формі, щоб зекономити на трансакційних витратах. Ініціатором здороження готівки може бути НБУ, який є головним гравцем на цьому ринку. Додаткові доходи НБУ від здороження готівки призведуть до збільшення прибутку НБУ, суттєва частина якого зазвичай спрямовується до державного бюджету. Відповідна пропозиція може бути ідеологічною основою для прискорення зниження співвідношення М0 до М1 у разі, якщо динаміка такого співвідношення припине знижуватись у майбутньому.

Віталій Шапран

Головний експерт Ради НБУ